Заняття на розвиток праксису

Вправи на розвиток міжпівкульної взаємодії

Міжпівкульна взаємодія – це процес енергоінформаційного обміну між правою (творчою) та лівою (логічною) півкулями мозку, що забезпечує їх синхронну роботу через мозолисте тіло. Вона є основою вищих психічних функцій, концентрації уваги, емоційної стабільностсі та здатності до навчання.

Функції півкуль

Права півкуля:

-образне мислення;

- просторове сприймання;

-емоції;

-інтонація, ритм, музика;

-обробляє невербальну інформацію;

-контролює рухи лівої половини тіла;

-відповідає за уяву, творчість.

Права півкуля в онтогенезі розвивається першою.

Ліва півкуля:

-логіко-аналітичне мислення;

-мовлення (читання, письмо);

-послідовність дій;

-обробляє вербальну інформацію;

-контролює рухи правої половини тіла;

-математичні операції.

Ознаки порушення міжпівкульної взаємодії

У дітей можуть спостерігатися:

-труднощі з координацією (незграбність)

-порушення читання та письма (дислексія, дисграфія)

-слабка концентрація уваги

-труднощі у виконанні завдань обома руками одночасно (дворучна діяльність)

-повільне засвоєння нової інформації

-проблеми з орієнтацією у просторі

-емоційна нестабільність.

Причини порушень

-органічні ураження ЦНС

-мінімальна мозкова дисфункція

-затримка психічного розвитку

-недостатній руховий досвід

-стресові фактори (зокрема умови війни).

Розвиток відбувається через:

-рухову активність

-сенсомоторний досвід

-ігрову діяльність

-спеціальні вправи.

Практичні рекомендації

-починати з простого і поступово ускладнювати

-регулярність (щодня 5-10 хв)

-поєднувати рух з мовленням

-використовувати ігрову форму

-залучати емоції та інтерес.

Вправа

Мета: розвиток міжпівкульної взаємодії, дворучної діяльності, концентрація та розподіл уваги, відпрацювання вказівного жесту.

Завдання: вказівний палець лівої руки поступово пересувається по ланцюжку із різнокольорових кульок на одній сторінці. Одночасно кулачком правої руки дитина торкається аналогічного кольору на іншому аркуші. Після проходження, сторінки перевертаються і завдання виконується повторно, але вправи для рук помінялися.  

Вправа

Мета: концентрація та розподіл уваги, закріплення кольорів, розвиток міжпівкульної взаємодії, пальцьового праксису, дворучної діяльності.

Завдання: потрібно  одночасно брати одного кольору олівці та фломастери, які розкладені в два стовпчика в хаотичному кольоровому порядку.

Вправа

Мета: формувати та розвивати вміння користуватися пінцетами, працювати обома руками одночасно та використовувати перехресні рухи, співвідносити кольори та закріпити їх знання, розвивати концентрацію уваги та узгодженість рухів, міжпівкульну взаємодію, виконання простих та складних інструкцій.

Завдання 

Розкласти одночасно обома руками з пінцетами тваринок за кольором в мисочки.

Завдання 

Проста інструкція: «Поклади мішу в жовту миску».

Складна інструкція:

- «Поклади жабу в червону миску, а мавпу в синю».

-«Поклади до свого кольору зайчика правою рукою, а сову - лівою».

Для покращення відчуттів та укріплення м’язів можна на руки надягти фітнес-резинку. 

Поєднання артикуляційного та мануального праксису

Праксис – це здатність планувати, організовувати та виконувати цілеспрямовані рухи.

Артикуляційний праксис – рухи органів мовлення (язик, губи, щелепа).

Мануальний праксис – рухи кистей і пальців рук.

Поєднання артикуляційного та мануального праксису – це дуже важливий напрям у логопедичній та корекційній роботі, який дає сильний ефект, особливо у дітей з ООП.

Артикуляційний і мануальний праксис мають нейрофізіологічну основу:

-розташовані поруч у корі головного мозку

-мають спільні механізми програмування рухів

-розвиваються паралельно

Саме тому розвиток руки безпосередньо впливає на розвиток мовлення.

Якщо поєднувати в корекційній роботі ці види праксису, то:

-активізуються різні зони головного мозку

-посилюються міжпівкульні зв’язки

-краще формується моторна програма.

В результаті:

-швидше формуються звуки

-покращується чіткість мовлення

-зменшується напруженість

-підвищується контроль рухів.

Рекомендації:

-починати окремо, потім поєднувати

-контролювати правильність виконання

-не перевантажувати

-використовувати гру

-додавати емоції та сюжет.

Вправа 

Мета: формування та розвиток артикуляційного й мануального праксису, вчити координувати та узгоджувати рухи, покращувати іннервацію м’язів органів артикуляції.

Завдання: трішки розтягнути ватними паличками куточки рота (посмішка) – руки лежать на столі долонями вниз, потім з супротивом дитина витягує губи вперед (трубочка) – долоні стискує в кулачки. Повторити вправу 5-7 разів.

Вправа 

Мета: розвивати чітку координацію та узгодженість рухів через поєднання артикуляційного й мануального праксису, вправляти у виконанні статично-динамічних вправ, розвивати моторне планування і контроль, вміння виконувати вправи під рахунок.

Завдання: широко відкрити рот, язик лежить спокійно, долоні розкриті – утримувати положення 3 сек. На рахунок 3 – рот закрити, пальці з’єднати і утримувати положення 3 сек. Повторити вправу 5-7 разів.  

Вправа 

Мета: розвивати вміння сидячи утримувати рівновагу, міжпівкульні зв’язки, артикуляційний та мануальний праксис, одночасний контроль декількох рухів, вміння слухати та виконувати інструкцію.

Завдання: сидячи на фітболі, скласти долоні разом, відкрити рот, язик підвести вгору - розгорнути долоні й опустити язик вниз. Повторити 5-7-10 разів (кількість повторень збільшувати поступово).

Розвиток моторного планування

Послідовність виконання дій або моторне планування – це  здатність уявити що треба зробити, спланувати як саме це треба зробити і виконати дії. Наприклад: є завдання намалювати малюнок. Дитині потрібно уявити що вона хоче намалювати, відібрати для своєї роботи потрібні матеріали і намалювати малюнок. Це не просто рух – це цілий ланцюжок рішень.

Ознаки труднощів з моторним плануванням:

-незграбність, «часто щось падає»

-складно повторити рух за дорослим

-труднощі з новими діями

-довго думає перед рухом

-плутає послідовність

-уникає рухливих або нових завдань.

При порушеному моторному плануванні  діти мають труднощі із складовою структурою слова. Якщо, наприклад, дитина не може розпочати моторну програму, то в мовленні вона пропускає перший склад у слові. Якщо під кінець проходження моторної доріжки не може згадати, що їй треба робити, то в мовленні ми не чуємо останній склад. Також спостерігаються перестановки складів у слові.

Починати роботу над формуванням моторного планування потрібно з двох дій і з рухів, які опановані дитиною. Наприклад, стрибни – плесни у долоні. Після відпрацювання елементарної моторної доріжки, можна ускладнювати завдання, додаючи по одній дії. Використовуємо рухи загальної, дрібної та артикуляційної моторики.

   Отже, розвиваючи моторні навички та послідовне планування рухів, ми безпосередньо впливаємо на розвиток мовлення.  

           Вправа

Мета: вчити слухати, запам’ятовувати, планувати та виконувати послідовно запропоновані дії, розвивати координацію та узгодженість рухів загальної і дрібної моторики.

Завдання: потрібно стрибнути в обруч, просунути через нього тіло, покласти обруч на підлогу, плеснути в долоні.

Вправа

Мета: вдосконалювати навички моторного планування, розвивати контроль, увагу, пам’ять, вміння виконувати рухи чітко, узгоджено. Вчити виконувати ланцюжок дій від початку до кінця.

Завдання: стрибнути на ковдру, показати пальчиками «кільце» / «вушка», зробити артикуляційні вправи «посмішка» / «трубочка».

Вправа

Мета: як в попередніх завданнях.

Завдання: зробити крок вперед, перекласти м’ячик з однієї руки в іншу (руки витягнуті вперед), зробити артикуляційну вправу «Гойдалка», промовити склади із звуком, який автоматизуємо (наприклад, СКА-СКУ).

Вправа

Мета: розвивати вміння виконувати моторне планування, вчити виконувати декілька дій одночасно, контролюючи власні рухи, закінчувати розпочату вправу.

Завдання: зробити крок, одночасно поставити ногу на «циглинку» і розтягнути фітнес-гумку, стати у вихідне положення, промовити ВНА/ВНУ (склади для автоматизації звуку).

Формування просторових відносин

Формування просторових відносин – це процес, у ході якого людина вчиться сприймати, розуміти й орієнтуватися у просторі, визначати розташування предметів і їх взаємозв’язки. Це важлива складова розвитку мислення, яка особливо активно формується в дитинстві.

Основні аспекти формування просторових відносин

1.Сприймання простору.

Дитина вчиться розрізняти розміри, форму, відстань і розташування об’єктів. Це базується на роботі зорового, тактильного та рухового аналізаторів.

2.Орієнтація у просторі.

Включається розуміння напрямків (вгору-вниз, ліворуч-праворуч, попереду-позаду) та вміння визначати своє положення відносно інших об’єктів.

3. Просторове мислення.

Дає змогу уявляти об’єкти, змінювати їх в думках (наприклад, уявити, як виглядатиме предмет після повороту або переміщення).

4.Мовленнєве позначення простору.

Формування просторових відносин тісно пов’язане з мовленням: дитини вчиться використовувати слова, що описують простір (над, під, між, поруч).

Треба знати, що формування орієнтування у просторі починається з орієнтування відносно себе («Поклади зайчика перед собою», «Поклади м’яч за собою» тощо). Потім вчим орієнтуватися відносно іншого предмета («Поклади квасолю в миску », «Поклади кульку на миску»).

Формування просторових відносин необхідне для:

-орієнтації у власному тілі та в навколишньому середовищі

-навчання читанню, письму, математиці, геометрії

-повсякденної діяльності.

Отже, формування просторових відносин є складним і багатогранним процесом, що забезпечує успішну взаємодію людини з навколишнім світом.

        Вправа

Мета: формування орієнтування у просторі відносно інших предметів, вчити використовувати в мовленні прийменники, слухати та виконувати інструкцію.

Завдання: треба покласти заданий предмет (можна за кольором, формою тощо) в/на/під миску.

Дуже добре використовувати завдання на орієнтування у просторі в побутових ситуаціях.

Загальний праксис, його ще називають грубий, - це великі рухи всього тіла, наприклад: ходьба, біг, стрибки, рівновага, координація рухів тулуба і кінцівок. Він розвивається першим і вважається основою для подальших складніших рухів.

Мануальний або тонкий праксис – це дрібна моторика, рухи кисті та пальців. Наприклад: захоплення предметів, складання, нанизування, малювання, ліплення, письмо. Розвивається трохи пізніше загального і тісно пов’язаний із мовленням та когнітивними функціями.

Чому важливо їх поєднувати?

У реальному житті рухи рідко ізольовані. Дитина або доросла людина рухається (загальний праксис) і одночасно щось робить руками (мануальний праксис.) Наприклад: ми можемо йти і на ходу писати повідомлення в телефоні.

Поєднання цих рухів покращує міжпівкульну взаємодію, розвиває увагу і планування, готує до складних навичок (самообслуговування, письмо).

Вправа 

Мета: вчити вмінню координувати та узгоджувати рухи, розвивати увагу, рухову і слухову пам’ять, покращувати функцію міжпівкульної взаємодії, автоматизація звуків в складах зі збігом приголосних.

Завдання: через канат зробити перехресний крок, передати м’яч з однієї руки в іншу, промовити СКА/ШКА.

Вправи на балансирі – це дуже ефективний інструмент для розвитку координації, рівноваги, міжпівкульної взаємодії та сенсорної інтеграції, особливо у дітей з особливими освітніми потребами.

Балансир – це нестійка поверхня, яка змушує тіло постійно підлаштовуватись для збереження рівноваги. Це активує:

• вестибулярну систему
• пропріоцепцію (відчуття тіла)
• увагу та контроль.

Які вправи можна робити?

1.Статична рівновага

-стояти на балансирі

-виконувати задані рухи: руки вгору (вниз, в сторони), показувати частини тіла

-для ускладнення закрити дитині очі пов’язкою.

Розвиває: базову рівновагу, контроль тіла.

       2.Перенесення ваги

- дитина повільно стоїть і переносить  вагу з ноги на ногу

-можна торкатись предметів праворуч/ліворуч

Розвиває: координацію, міжпівкульну взаємодію.

3.Присідання на балансирі

- повільні присідання (з підтримкою, потім без)

Розвиває: силу, контроль рухів, стабілізацію корпусу.

4.Кидання та ловіння м’яча

-стоячи на балансирі, дитина ловить/кидає м’яч

-можна змінювати висоту і напрямок

Розвиває: зорово-моторну координацію, увагу, швидкість реакції.

5.Перехресні рухи

-правою рукою торкатись лівого коліна і навпаки

-можна додати рахунок або ритм

Розвиває міжпівкульну взаємодію, праксис.

6.Артикуляційно-рухові вправи

-виконувати артикуляційні вправи, утримуючи положення на балансирі

-промовляти склади для автоматизації звуків

-називати слова на заданий звук по черзі

Розвиває узгодження рухів, покращує автоматизацію звуків та слів.

На останніх фото видно, як можна стоячи на балансирі і утримуючи рівновагу, розвивати загальний та артикуляційний праксис.

Слід зазначити, що діти з порушеннями вестибулярної системи, які не люблять кататись на гойдалках, велосипедах тощо, взагалі відмовляються ставати на балансир. Тому, починати роботу на розвиток рівноваги потрібно у сидячому на балансирі положенні.

Фізичний розвиток

Загальний фізичний розвиток дитини – це фундамент її здоров’я, навчання та гармонійного становлення. Він охоплює розвиток сили, витривалості, координації, рухливості, а також роботу всіх систем організму.

До цього поняття (загальний фізичний розвиток) входять: велика моторика (біг, стрибки, лазіння), дрібна моторика (рухи кисті та пальців), координація рухів, рівновага, витривалість і сила, гнучкість.

Недаремно кажуть, що рух – це життя, адже значення фізичного розвитку містить:

1.Вплив на розвиток мозку

-покращується кровообіг

-активізуються нейронні зв’язки

-розвивається міжпівкульна взаємодія

Це важливо для мовлення, пам’яті, мислення, уваги.

2.Зв’язок із мовленням

-розвиток моторики стимулює мовленнєві центри

-формуються передумови для артикуляційного праксису

-покращується ритм і темп мовлення

-формується складова структура слова.

3.Формування навчальних навичок

-дитина легше навчається писати

-краще орієнтується у просторі

-швидше засвоює нову інформацію

Це знижує ризик дисграфії, дислексії, труднощів у навчанні.

4.Зміцнюється здоров’я

-покращується стан серцево-судинної системи

-формується правильна постава

-підвищується імунітет

-зменшується рівень стресу

5.Соціально-емоційний розвиток, де через рухову активність дитина:

-вчиться взаємодіяти з іншими

-розвивається впевненість у собі

-вчиться контролювати емоції

6.Сенсомоторна інтеграція

Фізичний розвиток допомагає узгодити зорову, слухову, тактильну, вестибулярну інформацію.

Особливе значення фізичний розвиток має для дітей з ООП:

-є базою для корекційної роботи

-допомагає подолати моторні труднощі

-покращує увагу та поведінку.

Загальний фізичний розвиток – це не лише про рух, а про комплексний розвиток дитини: від тіла до мислення і мовлення. Чим краще розвинене тіло – тим ефективніше працює мозок і формуються інші навички.