Як батькам дітей з інвалідністю адаптуватись у стресові часи. 7 порад, які допоможуть залишатись в ресурсі
Кілька рекомендацій від мами і експертки Маріанни Онуфрик про те, як у стресові часи мінімізувати труднощі для батьків, які виховують дитину з інвалідністю.
UNICEF
Бережіть свій ресурс
Не «ґвалтуйте» себе, якщо якась діяльність чи взаємодія викликає у вас роздратування або пригнічення – намагайтесь уникати її чи звести до необхідного мінімуму. Питайте себе: якщо я не зроблю цю дію (не вивчу з дитиною новий вірш, не повторю домашку, не пограю в креативні ігри), яка мене дратує – хтось помре? Якщо відповідь «ні» − дозвольте собі це не робити.
Не сваріть себе, якщо роками виплекана щоденна рутина, яка упорядковувала ваше життя і емоції дитини, порушена. Будьте до себе поблажливими та не звинувачуйте себе в тому, на що не впливаєте.
Будьте інклюзивними, не намагайтеся для кожного придумати активність
Якщо у вас в сім᾿ї є ще діти, не намагайтеся для кожного придумати активність відповідно до його потреб та можливостей. Звичайно, у кожного має бути час зробити щось індивідуально чи на самоті, але у побуті та дозвіллі має бути місце спільної, інклюзивної діяльності. Наприклад, разом поприбирати (і кожен вносить свій посильний вклад у цю справу) чи розважитись у спосіб, який подобається усім (мультфільми, читання вголос книжок, настільні ігри, божевільні танці і навіть гра в мовчанку).
UNICEF
UNICEF
Навчайтесь в радість
Якщо дитині з інвалідністю з різних причин недоступне дистанційне навчання, але ви готові на нові звершення – розробіть свій графік навчання і розклад. Більшість вчителів чи спеціалістів допоможуть вам зі змістовним наповненням і консультуватимуть телефоном. Не обмежуйте себе звичними практиками у навчанні – експериментуйте і впроваджуйте міні-інновації. Успіхи дитини і навіть маленькі досягнення додадуть вам впевненості та натхнення для подальших звитяг.
Використовуйте нові можливості під час кризових ситуацій
Якщо є потреба в консультації лікаря щодо стану дитини, не пов᾿язаного з коронавірусом (наприклад, з неврологом чи психіатром) − спершу передзвоніть, мінімізуйте відвідування закладів охорони здоров᾿я. За потреби, можна вийти на відео зв᾿язок за допомогою різних онлайн платформ, щоб продемонструвати зміни у поведінці чи стані здоров᾿я дитини з інвалідністю, або записуйте відео, якщо такий зв᾿язок є не доступним в даний момент.
Якщо у вас немає можливості вийти з дому, не вистачає коштів на їжу чи медикаменти, маєте інші нагальні потреби – звертайтеся по допомогу! Є багато волонтерських, благодійних та громадських ініціатив, які підтримають вас. Так само не ігноруйте можливість телефонувати на контактні номери органів місцевого самоврядування та закладів у сфері соціального захисту – повідомте про свою ситуацію.
UNICEF
UNICEF
Уникайте сенсорних перевантажень
Часто, щоб зайняти чимось дитину з інвалідністю, аби попрацювати чи зробити інші справи, ми даємо дитині в руки планшет чи телефон з іграми, музикою і т.д. Ще частіше самі звикли протягом дня не вимикати телевізор, щоб бути в курсі останніх новин чи просто переглядати фоново передачі. Додайте сюди ще постійні діалоги між членами сім'ї, розмови по телефону і скайпу... Такий шум може вивести з рівноваги будь-кого, а дитину з інвалідністю – й поготів. Мінімізуйте зайвий шум, обмежуйте різноманітні сенсорні подразники, шукайте можливості створити сприятливе сенсорне середовище. Ви побачите, як позитивно це вплине на всіх членів родини.
Більше обійм!
Діти з інвалідністю, особливо ті, які мають аутизм, поведінкові розлади чи сенсорні порушення, більш чутливо сприймають зміни у житті і нові обмеження. Найкращим заспокійливим є обійми найдорожчих. Випробуйте і на собі також! Чергуйте обіймашки з різними тактильними знаками уваги: гладьте дитину по голові, руках, спині. Щедро діліться своїм теплом!
UNICEF
UNICEF
Мрійте
Тривале перебування поруч з дитиною з інвалідністю дає можливість побачити і оцінити скільки всього досягнуто у питаннях розвитку дитини. Які ви молодці і якого прогресу досягли! Ви бачите, що ваша праця і зусилля не є марними. Повірте в свою дитину ще більше і помрійте, якою вона буде через 10-15-25 років, якщо ви продовжите цю нелегку роботу. Зафіксуйте свої мрії: намалюйте їх, прокладіть до них шлях через поступові досяжні цілі, намітьте план з їх реалізації. Робіть це поступово і не поспішаючи.
За матеріалами https://www.unicef.org/ukraine/stories/parents-children-disabilities-coping-lockdown
